Термінологічний словник

Короткий термінологічний словник

Абстра́ктнаапліка́ція – це аплікація, яку утворюють геометричні фігури, замкнуті контури різної конфігурації.

Ба́зисна сі́тка – це система взаємно перпендикулярних ліній, що визначає розміри майбутніх деталей крою.

Ви́крійка (лека́ло) – це креслення основи швейного виробу, виконане в натуральну величину на папері і вирізане по контурних лініях.

Ви́шивка – вид народного декоративно-ужиткового мистецтва, фрагментальне або сюжетне зображення на тканині, шкірі, войлоці; виконане різними ручними або машинними швами.

Візеру́нок – малюнок, що утворюється переплетінням ліній, фігур, сполученням кольорів.

Ві́льні (декоративні) те́хніки (шви) вишива́ння – техніки вишивання, які виконують за попередньо нанесеним контуром малюнка на тканину.

Водонепрони́кність – це здатність матеріалів не пропускати воду під тиском.

Водопоглина́ння – це здатність матеріалів поглинати й утримувати воду.

Водості́йкість – здатність матеріалів зберігати міцність при насиченні водою.

В'яза́ння – це процес виготовлення виробів з безперервних ниток шляхом згинання їх у петлі й з'єднання одна з одною за допомогою інструментів ручним або машинним способом.

В'яза́ння філе́йне – це «сіткова» система в'язання. Основою філейної в'язання є сітка, виконана з стовпчиків і повітряних петель, одночасно, шляхом заповнення окремих клітин, стовпчиками вив'язується візерунок.

Гачоќ – інструмент для в’язання, що складається із голівки з борідкою, стержня і ручки.

Геометри́чний орна́мент – орнамент, який складається з поєднаних у кольорі простих геометричних елементів, які чітко чергуються.

Гігієні́чні власти́вості – властивості тканин, які суттєво впливають на комфортність виготовленого з них одягу. До цих властивостей відносяться гігроскопічність, повітропроникність, паропроникність, водотривкість.

Декорати́вна апліка́ція – це викладання орнаментальних композицій на основному матеріалі.

Декорати́вно-ужитко́ве мисте́цтво – один із видів художньої діяльності, твори якого поєднують естетичні та практичні якості.

Декора́тор – художник, який спеціалізується на декоруванні різних поверхонь та предметів.

Допоміжні́ спи́ці – це спиці, які використовуються для утримання знятих петель під час в’язання.

Дуга́ петлі́ – це верхня горизонтальна частина петлі, яка лежить на спиці.

Ескіз́ – це конструкторський документ, графічне зображення предмета, виконане від руки, без застосування креслярських інструментів з приблизним дотриманням пропорцій між його частинами.

Ескіз́ візеру́нку – називається графічне зображення створеного чи підібраного узору для вишивання конкретного виробу.

За́дня сті́нка петлі́ – це вертикальна частина петлі, що знаходиться за спицею.

Заме́тування – тимчасове закріплення підігнутого краю деталі або виробу.

Запрасо́вування – укладання припуску на шов на один бік і закріплення його прасуванням.

За́соби навча́ння – це різноманітні матеріали і знаряддя навчального процесу, завдяки яким більш успішно і за коротший час досягаються визначені цілі навчання.

Зашива́ння – постійне закріплення нитками підігнутого краю деталі або виробу.

Зме́тування – тимчасове з’єднання деталей, приблизно однакових за розміром.

Зносості́йкість – це руйнування матеріалу при одночасній дії стирання й удару.

Зня́та (витягнута) петля́ – це петля, знята не пров'язаною з лівої спиці на праву.

Золота́ пропо́рція – це такий пропорційний поділ відрізка на нерівні частини, при якому весь відрізок так відноситься до його більшої частини, як більша частина відноситься до меншої або, іншими словами, менший відрізок так відноситься до більшого, як більший до всього.

Зшива́ння – постійне з’єднання нитками деталей, приблизно однакових за розміром.

Інтер`є́р – це внутрішній простір громадської, житлової чи промислової будівлі.

Клинкова спідни́ця – спідниця, яка складається з клинів однакової форми та розміру.

Клубоќ – це пряжа, змотана у формі кулі.

Ко́лір– це властивість тіл викликати те чи інше зорове відчуття згідно зі спектральним складом відбитого або випромінюваного ними світла.

Ко́мплексна переро́бка сировини́ – це процес промислової переробки результатом якого є добування з вихідної сировини всіх корисних її компонентів та їх повне використання, включаючи і технологічні відходи.

Компози́ція ви́шивки – це творче об'єднання в єдине ціле окремих образотворчих елементів візерунку за змістом, колірною гамою, характером ліній, силуетів і форм.

Коні́чна спідни́ця – спідниця, яка характеризується значним розширенням по лінії низу та відсутністю виточок по лінії талії.

Контра́ст– це чітко виражені відмінності, нерівність і їх протиставлення в структурі композиції.

Контро́ль я́кості ви́робу – це перевірка відповідності розмірів, геометричної форми, інших ознак виробу тим, що передбачені графічним документом (кресленням).

Кре́йда краве́цька – загострений шматочок крейди, яким виконують обкрейдовування викрійок на тканині.

Кре́слення – це документ, що містить графічне зображення виробу, виконане за допомогою креслярських інструментів на папері, й відомості, необхідні для його виготовлення та контролю.

Кругові́ (відкриті) спи́ці – це спиці, які мають два робочих кінця, з'єднаних гнучким тросом або поліхлорвініловою трубкою, і використовуються для трубчастого (кругового) в'язання безшовних виробів або прямого в’язання великих деталей.

Лічи́льні те́хніки (шви) – техніки , в яких вишивання виконують за точним розрахунком ниток на тканині.

Ме́тод навча́ння – спосіб взаємодії вчителя та учнів, у результаті якої відбувається розв’язання завдань навчального процесу.

Механі́чні власти́вості – це здатність тканини розтягуватися, згинатися, змінюватися під дією тертя.

Моделюва́ння – це процес зміни креслення основи швейного виробу, в результаті чого утворюються нові моделі одягу.

Мотив́ – це окремий елемент, який в'яжеться, як правило, по колу і з'єднується з іншими мотивами за допомогою голки з ниткою або в процесі в'язання.

Мотоќ – пряжа, намотана на певний предмет.

Навча́льна програ́ма – документ, що визначає зміст і обсяг знань, умінь і навичок з кожного предмета, зміст розділів і тем з розподілом їх за роками навчання.

Наме́тування – тимчасове з’єднання двох деталей шляхом накладання однієї на другу.

Нашива́ння – постійне з’єднання нитками двох деталей шляхом накладання однієї на другу.

Нетка́ні матеріа́ли – це текстильні вироби із волокон або ниток, з'єднаних між собою без застосування методів ткацтва.

Ни́тки осно́ви– це вертикальні нитки, які туго натягуються на ткацькому верстаті, вони є основою тканого полотна.

Ни́тки піткання́ – це горизонтальні нитки, які скріплюють нитки основи по горизонталі між собою.

Нюа́нс – це співвідношення близьких за властивостями композиційних ознак предмета.

Обме́тування – закріплення зрізу деталі з метою запобігання висипанню ниток.

Оздо́блення – завершальна операція виготовлення виробу, яка має на меті надання виробу гарного зовнішнього вигляду і захист деревини від вологи, пилу тощо.

Орна́мент (лат. Ornemantum – оздоблення) – це узор, заснований на повторюванні і чергуванні його складових елементів, призначений для прикрашання різних предметів.

Па́смо – частина мотка.

Пере́дня сті́нка петлі́ – це вертикальна частина петлі, розташована зверху на спиці.

Перепле́тення – ткацький малюнок, що утворюється на тканині нитками основи і піткання.

Пете́льний крок – це відстань між двома сусідніми петлями на спиці.

Підшива́ння – закріплення підігнутих країв деталі ручними стібками постійного призначення.

Поверхне́во-нашивні́ те́хніки – техніки, в яких вишивають на суцільній поверхні тканини, не висмикуючи або вирізаючи ниток.

Поясні́ шве́йні ви́роби – швейні вироби, які утримуються на лінії талії чи стегон і повністю або частково покривають нижню частину тулуба і ноги.

Предме́тна апліка́ція – це зображення окремих предметів.

Приба́вки на ві́льне обляга́ння – це величини різниці між розмірами тіла і внутрішніми розмірами одягу, які дозволяють забезпечити вільність рухів і дихання людини.

Приме́тування – тимчасове прикріплення малої деталі до великої.

Припрасо́вування – зменшення товщини шва, згину чи краю деталі прасуванням.

Пришива́ння – постійне з’єднання нитками деталей, різних за розмірами; прикріплення фурнітури ручними стібками постійного призначення.

Прозо́рі те́хніки – техніки, для виконання яких частину ниток з тканини висмикують чи вирізають.

Пропрасовува́ння – видалення зморшок і заломів на тканині.

Простий́ орна́мент – це орнамент, який виконують нитками двох кольорів.

Протя́жка (переми́чка) – нитка, що сполучає знизу дві сусідні петлі в одному ряду.

Пружко́ва петля́ – це крайня петля на спиці.

Пру́жність – це властивість матеріалу деформуватися під навантаженням і набувати після зняття навантаження первинної форми і розміру.

Пря́жа – це нитка з рівномірно розташованих і скручених волокон.

Пря́жа мела́нжева – це пряжа одного мотка, що пофарбована рівномірними ділянками у три - п’ять кольорів.

Пря́жа фасо́нна – це пряжа, яку виробляють шляхом поєднання різнокольорових і різноякісних волокон, чи яка виготовляється за спеціальною технологією.

Пряма́ спідни́ця – спідниця, яка складається з переднього і заднього полотнищ з двома бічними швами і виточками по лінії талії.

Прямі́ (звичайні, закриті) спи́ці – це спиці, які мають один робочий кінець, кільце або кульку з іншого боку і використовуються для плоского (прямого) в'язання деталей в прямому і зворотному напрямках.

Ра́порт – це найменша повторювана частина візерунка.

Ри́тм– це повторення елементів об'ємно-просторової й площинно-орнаментальної форми та інтервалів між ними, об'єднаних подібними ознаками.

Розпрасо́вування – розкладання припуску на шов на різні боки і закріплення його прасуванням.

Росли́нний орна́мент – орнамент, який складається з рослинних елементів – декоративно стилізованих квітів, листя, гілок, пуп’янків тощо.

Сантиметро́ва стрі́чка – це стрічка із гнучкого тонкого матеріалу завдовжки 150 см з поділками через кожні 0,5 см. Сантиметровою стрічкою вимірюють довжину тканини, розміри деталей чи фігури людини.

Симе́трія – це чіткий порядок у розташуванні, поєднанні елементів частин предмету відносно одного з них або їх сукупності.

Синтети́чні воло́кна – це волокна хімічного походження, які виготовляють із високомолекулярних речовин (полімерів) шляхом синтезу низькомолекулярних сполук – продуктів переробки нафти, газу та кам’яного вугілля (етилену, бензолу, фенолу, пропілену, толуолу тощо).

Складни́й орна́мент – це орнамент, який виконують з ниток декількох кольорів.

Стиліза́ція – це творча переробка форм реального світу з найбільшим художнім узагальненням, виявленням його умовних декоративних якостей.

Сти́ль певної епохи – це історично сформована сукупність творчих принципів, характеру і особливостей вираження, найбільш істотних ознак матеріальної і духовної культури, що створюється суспільством.

Сти́раність – це властивість матеріалу чинити опір впливу зношення через стирання.

Структу́ра уро́ку – побудова уроку: елементи або етапи будови уроку, їх послідовність, взаємозв’язки між ними.

Схе́ма – умовне зображення візерунка .

Сюже́тнаапліка́ція відображає сукупність подій, явищ, складається з декількох різних фігур.

Техно́лог - людина, яка займається розробкою, організацією того чи іншого виробничого процесу.

Технологі́чна ка́рта – форма технологічної документації, в якій записаний весь процес обробки виробу, вказані операції та їх складові частини, матеріали, виробниче обладнання та технологічні режими, необхідні для виготовлення виробу, час, кваліфікація працівників і т. п.

Технологі́чний процес́ – це частина виробничого процесу, яка містить цілеспрямовані дії по зміні і (або) визначенню стану предмета праці. До предметів праці відносять заготовки та вироби.

Технологі́чні власти́вості ткани́ни – це зсідальність, обсипальність ниток, розсувність ниток у швах.

Техноло́гія – наука про виробництво, властивості, способи і засоби обробки різних матеріалів.

Ткани́на – це текстильний матеріал, який утворюється внаслідок переплетення туго натягнутих вертикальних ниток горизонтальними нитками за допомогою човника на ткацьких верстатах.

Трикота́жні шви – це шви, які використовують для з'єднання деталей в’язаних виробів.

Уро́к – форма організації навчання, за якою навчальні заняття проводяться учителем з групою учнів постійного складу, одного віку і рівня підготовки протягом певного часу і відповідно до розкладу.

Хімі́чна сті́йкість – це здатність матеріалів протистояти руйнівній дії лугів, кислот, розчинених у воді солей і газів.

Худо́жнє конструюва́ння– це метод проектування предметного середовища, що передбачає висунення нової ідеї, розробку й утілення цієї ідеї в гармонійне, виразне стилістичне оформлення предмета.

Шабло́н – пластина (лекало, трафарет і т. п.) з вирізами, по контуру яких виготовляються креслення або вироби. Шаблоном може бути інструмент для вимірювання розмірів.

Шпи́льки – металеві стрижні з гострим кінцем з одного боку й голівкою – з другого. Їх використовують для сколювання деталей при розкроюванні, пошитті та проведенні примірки.

Шту́чні воло́кна – це волокна хімічного походження, які виготовляють із природних високомолекулярних речовин (полімерів).

Щі́льність в’яза́ння по вертика́лі – це кількість рядів в 1 см.

Щі́льність в'яза́ння по горизонта́лі – це кількість петель в 1 см.